Липа вся под снежным пухом (Гейне; Михайлов)/ДО

«Липа вся подъ снѣжнымъ пухомъ…»
авторъ Генрихъ Гейне (1797—1856), пер. М. Л. Михайлов (1829—1865)
Оригинал: нем. «Unterm weißen Baume sitzend…». — Изъ цикла «Новая весна», сб. «Новыя стихотворенія». Перевод опубл.: 1859[1]. Источникъ: Стихотворенія М. Л. Михайлова. — Берлинъ: Georg Stilke, 1862. — С. 170—171.

* * *


[170]

Липа вся подъ снѣжнымъ пухомъ,
Вѣтеръ ходитъ по полянамъ,
Облака нѣмыя въ небѣ
Облекаются туманомъ.

Лѣсъ безжизненъ, долъ пустыненъ,
Все кругомъ темно, уныло.
Стужа въ полѣ, стужа въ сердцѣ,
Сердце сжалось и застыло.


[171]

Вдругъ качнулись вѣтви липы,
10 Съ нихъ пушинки полетѣли…
Весь обсыпанъ, грустно молвишь:
„Дождался опять метели!“

Но вглядись — и сердце вздрогнетъ:
То не снѣгъ, не иней льдистый;
15 То цвѣтовъ весеннихъ бѣлыхъ
Рой пушистый, рой душистый.

Чары чудныя свершились!
Дышитъ маемъ зимній холодъ,
Снѣгъ сталъ вешними цвѣтами —
20 И опять ты сердцемъ молодъ!




Примѣчанія.

  1. Впервые — въ журналѣ «Русскій вѣстникъ», 1859, т. 20, апрель, кн. 2, с. 654 подъ заглавіем «Весна»; затѣмъ въ журналѣ «Современникъ», 1859, томъ LXXV, с. 211 подъ заглавіемъ «Новая весна» и въ книгѣ Стихотворенія М. Л. Михайлова. — Берлинъ: Georg Stilke, 1862. — С. 170—171. безъ заглавія.