Сонет 130 (Шекспир; Мамуна)/РВ 1875 (ДО)

Сонетъ 130
авторъ Уильямъ Шекспиръ, пер. Иванъ Андреевичъ Мамуна
Оригинал: англ. Sonnet 130. — См. Сонеты. Перевод опубл.: 1875.

[229]

II.[1]

Глаза ея сравнить съ небесною звѣздою
И пурпуръ нѣжныхъ устъ съ коралломъ—не дерзну,
Со снѣгомъ грудь ея не споритъ бѣлизною
И съ золотомъ сравнить нельзя кудрей волну;

Предъ розой пышною роскошнаго востока
Блѣднѣетъ цвѣтъ ея плѣнительныхъ ланитъ,
И ѳиміама смолъ Аравіи далекой
Амброзія ея дыханья не затмитъ.

Я лепету ея восторженно внимаю,
Хоть пѣсни соловья мнѣ кажутся милѣй,
И съ поступью богинь никакъ я не смѣшаю
Тяжелой поступи красавицы моей.

Все жъ мнѣ она милѣй всѣхъ тѣхъ кого толпою
Льстецы съ богинями равняютъ красотою.



  1. CXXX. My mistress’ eyes are nothing like the sun