Тихонько, как змея (Бальмонт)/1914 (ДО)



[196-197]
2.

Тихонько, какъ змѣя,
Изъ ямы вышелъ я.
И въ лѣсъ опять спѣшу,
Едва-едва дышу.
А тамъ въ стволахъ
Скребется страхъ.
А тамъ въ стебляхъ
Встаетъ: „Ахъ! Ахъ!“
А тамъ въ кустахъ: „Шу! Шу!“
10 „Пожалуйте! Прошу!“

Шишимора раскосая
Смѣется, развалясь.
Пришла сюда, молъ, съ плёса я.
Любиться? Въ добрый часъ!
15 „Шишимора истомная
И съ рыбьимъ я хвостомъ.
Мой пологъ—ночка темная,
Гдѣ лягу, тамъ и домъ.
„Шишимора—охочая,
20 Раскинуть ноги—сласть.
Являюсь въ темной ночи я,
Чтобъ въ ночи и пропасть.“
Шишимора—раскосая:
Прими-ка, молъ, жену.
25 „Полюбимся, а съ плёса я
Въ послѣдній разъ плесну.“
Шишимору—съ развалочкой
Уважилъ самъ шуякъ,
Зоветъ любезной галочкой,
30 Вертитъ ей такъ и сякъ.
Шишимора шушукаетъ:
„А гдѣ моя душа?“
Шуякъ ее баюкаетъ,
Шуякъ, шульгачъ, лѣвша.