Чаба́нъ м., [тюрк. съ перс.], юж., [чеба́нъ. кур. Опд.], овчій пастухъ, овчаръ, баранщикъ. [См. 1. чабанить, чабаній].
ТСД3/Чабан/ДО
| ← Чабаній | Чабан / Чабанъ | Чабарка → |
 Словникъ: Ч. Источникъ: т. 4 (3-е изд., 1909), стлб. 1277-1278 ( сканъ · индексъ ) • В 3-м издании в квадратных скобках — добавления редактора И. А. Бодуэна де Куртенэ |