Два стихотворения (Старицкий)

Два стихотворения
автор Михаил Петрович Старицкий, переводчик неизвестен
Оригинал: язык неизвестен, опубл.: 1900. — Источник: az.lib.ru • На украинском языке: Виклик. Монологи про кохання.

Михаил Петрович Старицкий Два стихотворения

Оригинал здесь:
Книжная полка Лукьяна Поворотова.

'''Виклик'''

 Ніч яка, Господи! Місячна, зоряна: 
 Ясно, хоч голки збирай... 
 Вийди, коханая, працею зморена, 
 Хоч на хвилиночку в гай! 

 Сядем укупі ми тут під калиною - 
 І над панами я пан... 
 Глянь, моя рибонько, - срібною хвилею 
 Стелеться полем туман; 

 Гай чарівний, ніби променем всипаний, 
 Чи загадався, чи спить? 
 Он на стрункій та високій осичині 
 Листя пестливо тремтить; 

 Небо незміряне всипано зорями - 
 Що то за Божа краса! 
 Перлами-зорями теж під тополями 
 Грає перлиста роса. 

 Ти не лякайся-но, що свої ніженьки 
 Вмочиш в холодну росу: 
 Я тебе, вірная, аж до хатиноньки 
 Сам на руках однесу. 

 Ти не лякайсь, а що змерзнеш, лебедонько: 
 Тепло - ні вітру, ні хмар... 
 Я пригорну тебе до свого серденька, 
 Й займеться зразу, мов жар; 

 Ти не лякайсь, аби тут та підслухали 
 Тиху розмову твою: 
 Нічка поклала всіх, соном окутала - 
 Ані шелесне в гаю! 

 Сплять вороги твої, знуджені працею, 
 Нас не сполоха їх сміх... 
 Чи ж нам, окривдженим долею клятою, 
 Й хвиля кохання - за гріх? 
''
 1870''
 _________________________________________

'''Монологи про кохання'''

 Там, де місяць поняв срібним сяйвом пишноту долин 
 І знялось із садів-вертоградів пахуче дихання, 
 Що здурманює кров чарівною красою хвилин, - 
 Там спалала жага і злилося з захватом кохання... 

 Чи ти знаєш той край, де голубиться збещений Ніл 
 До розпалених скель і шепоче про любощі п'яне? 
 Де шаріє смоква і дим в'ється з нагірних кадил, 
 Та в блакиті яркій, під промінням леліє і тане? 

 О, розкоші там скрізь... Але ти над усі чарівна: 
 Срібношатий Ліван, - а біліш твоє чоло Лівану; 
 Жаркий колір троянд, вабить всіх та краса запашна, 
 Але вуст твоїх пал запашніший троянд Дагестану. 

 Ой там зорі ясні і пиша між яскравих блідий, 
 Але очі твої за ті зорі яскраві ясніші; 
 У пустелі палкій тішать душу джерела води, 
 Але перса твої солодощів і втіхи повніші. 

 Огрядна і струнка мліє пальма на злоті піску, 
 Але їй не дістать до приваб твого дивного стану; 
 Лотос повен таїн між латаття в прозорім ставку, 
 А в твоїх таїнах більше ваб, і жаги, і дурману! 

 Ти - богиня краси, ще якої не бачив Едем, 
 У обіймах твоїх і зростають, і гинуть пориви... 
 Будь моєю "ханим" і прилинь в мій баєчний гарем - 
 Нап'ємося ми чар і замрем у розкошах щасливі!.. 
''
 1900''

 Подготовка текста - ''Лукьян Поворотов''
_______________________________________________________________________________