[300]Поодино́чкѣ нар. поодинкѣ́ арх. поодинку́, пооди́нову, вост. по одному, по́рознь, на́розно, по́розно, одинъ по другому. Веника не переломишь, а поодиночкѣ все прутія переломаешь. Снопъ безъ перевясла поодинкѣ развалится.