[410]Надиви́ть, надивова́ть кого, удивить кого много разъ, вдоволь, или, удивить въ одинъ разъ многих. Надивилъ онъ меня проказами своими. Надивилъ ты народъ! Надиви́ться, надивова́ться чему, подивиться вдоволь, досыта. На дураковъ не надивишься, не надавуешься. На дураковъ не надивоваться. На́дивно, дивнымъ-надивно, весьма дивно, крайне удивительно. Надиви́ употребляется какъ подиви́, въ речи: на насъ не надиви, или не подиви, не дивись, это для насъ не диво, все такъ дѣлаемъ.