[42-43]
ЦѢПИ.

Лишь цѣпи взявъ, и окрутившись ими,—
Такъ свитъ удавъ, по дереву, кругомъ,—
Я вижу міръ—какъ въ нѣкомъ дальнемъ дымѣ,
И я живу—моимъ стозарнымъ сномъ.

Но цѣпи тѣ я принялъ добровольно,
И радостенъ душѣ глухой ихъ звонъ.
Привѣтъ тюрьмѣ. Очамъ раскрытымъ больно:—
Такъ свѣтелъ мой безмѣрный небосклонъ.